Едіт Піаф: Біографія
Народження легенди
Ім’я Едіт Піаф вже давно стало символом французької шансону. Вона народилася 19 грудня 1915 року в Парижі — столиці романтики та музики. Історія її життя схожа на захопливий роман, сповнений як сяючих, так і темних моментів.
Злидні дитинства
Дитинство Едіт — це, знаєте, як цей… карусель емоцій. Її мати, Анета Майяр, була вуличною співачкою і не мала часу, та ще й бажання, щоб піклуватися про дитину. Батько, Луї-Алфонс Гассьон, — акробат, такий, що часто їздив з одного міста в інше.
Діло було на білому світі . . .
Едіт — у бабусиної кухні. Не сказати, щоб любов там цвіла. Бабуся більше цікавилася вином, аніж вихованням внучки. Згодом до десяти років Едіт перебралася жити з батьком, який працював у цирку. А далі – навчання вокалу на вулицях Парижа. І так, вона співала, так голосно, що не всім подобалося…
Перші кроки на сцені
Зіркою на вулицях Парижа — це, скажімо чесно, не масово у вогнях мюзик-холу. Едіт була ще й підлітком, коли продюсер Луї Лепле зауважив її неповторний голос. Він охрестив її «Піаф» — маленький горобчик. Ось так і почалася її дорога до слави.
«La Vie en rose» та інші хити
- 1946 — «La Vie en rose»: Пісня, яка стала гімном життя у всій красі.
- 1949 — «Hymne à l’amour»: Історія трагічного кохання.
- 1956 — «Non, je ne regrette rien»: Вот вам, жаліти — ні, не її стиль.
Кохання, яке обпекло
Згадувати про те, скільки разів Едіт закохувалася — аж непристойно. Але ось щось — кожне кохання закінчувалося болем. Найглибше постраждала вона після загибелі Марселя Сердана, її найбільшого кохання. Летів на літаку, а той, гонористий, розбився. Тоді настала моментальна відчай…
Гірка слава
- Хвороби: все тіло болить, скидаєш роки як старі пальта.
- Алкоголь і морфій: дружби заради чи відчаю?
- Фотографії: усмішка — заради знімка, а очі вже не сяють.
Кінець шляху: 1963
Едіт була змучена життям. Її серце не витримало і 10 жовтня 1963 року вона відійшла. Легенди кажуть, що Париж тоді плакав. Чесно кажучи, важко повірити, що такі дні бувають… Едіт поховано на кладовищі Пер-Лашез — місце, де вічний спочинок поруч інших величин.
Спадок, який ніколи не зникне
Едіт Піаф — не просто ім’я. Це голос часу. Її пісні назавжди залишили свій слід у серцях мільйонів. Хтось сказав би, що вона жила без надій, без жалю — оце й є її істина.
Резюме
У кожного свій погляд на Едіт. Багато запитують: як їй це вдалося? А відповідь проста, як сама Едіт: жила вона чесно — в піснях і в коханні.
| Ім’я | Едіт Джованна Гассьон |
|---|---|
| Дата народження | 19 грудня 1915 року |
| Дата смерті | 10 жовтня 1963 року |
| Жанр | Шансон |
| Найвідоміші пісні | «La Vie en rose», «Non, je ne regrette rien» |
