Сентименталізм: коли серце важливіше за розум
Чому ж «Що таке сентименталізм » з’являється так емоційно? Це не тільки питання, а справжній ключ до розуміння епохи, коли серце дійсно мало значення. Сльози, що тихо котяться по щоці, залишають сліди на сторінках літератури. У той час як світ навколо здавалося загруз неминучій раціональності. Його проголошено — сентименталізм: коли почуття стають королем, а розум залишається осторонь.
Сентименталізм — це коли душа важить більше, ніж сила, а людське серце — головний герой.
Що таке сентименталізм
Сентименталізм (від лат. sentire — відчувати) — це літературно-художній напрям, виник у XVIII столітті в епоху Просвітництва. Це був челендж для холодної раціональності епохи. Справжнє полювання на емоційну правду, пошук глибини людських переживань, простих радощів, які живуть у серцях.
Основні риси сентименталізму
- Культ почуттів: Головне — не що, а як це переживається.
- Звеличення простої людини: не герої, не царі, а селяни, діти, жінки. Справжні герої сердець.
- Природа як дзеркало емоцій: ліс сумує, річка плаче, небо журиться. Все співчуває людині.
- Щоденники, листи, сповіді: дозволяють «зазирнути всередину» душі.
- Моральна краса: добро, чуйність, милосердя — важливіші за успіх.
- Трагізм у дрібницях: звичайні сцени можуть бути драмою всього життя.
Це епоха, коли не соромилися сліз, а радше ними захоплювалися. І не тільки…
Історія виникнення
Сентименталізм гордо увірвався в Європу наприкінці XVIII століття. Англійське літературне диво — роман Лоренса Стерна «Сентиментальна подорож Європою» — став імпульсом. Герой розповідав зовсім не про події, а про свої емоції. Це стало вірусом. Франція, Німеччина, Італія — усі були захоплені. Цей вихор докотився до України та Російської імперії, звідсіля — і в наші серця.
Український сентименталізм
Україна теж потрапила під хвилю сентименталізму. Він розквітає на межі XVIII–XIX століть, стаючи мовою сердець. Прикладом є Григорій Квітка-Основ’яненко з його «Марусею». Маруся — не героїчна сага, а ніжна трагедія. Любов і смерть переплітаються, як колосся у полі. Це літературне «я бачу тебе» звичайній людині, що змушує задуматись.
Сентименталізм у живописі й музиці
Не лише література. Сентименталізм вразив також живопис і музику.
- У живописі: інтимні сцени, портрети з глибокими очима, пасторальні сцени.
- У музиці: ніжні мелодії, камерні твори, де мелодія стає капітаном серцебиття.
Це світ, де краса розцвітала у простому, а головний акцент стояв на відчутті.
Сентименталізм у наш час
Здається, ми забули про сентименталізм? Ні, він присутній скрізь:
- Сучасні фільми, що викликають сльози, — його відлуння.
- Лист до себе в майбутньому — сентиментальний жанр.
- Пости у соцмережах, де хтось зізнається у слабкості — ехо сентименталізму.
- Спогад про бабусин пиріг чи перше кохання — у кожній теплій згадці його є.
Сентименталізм не зник, він — камертон наших сердець, що налаштовують їх на людяність.
Сентименталізм — це сміливість бути щирим. У світі, де маски, образи і пости часто приховують справжнє, сентименталізм своїм тендітним голосом нагадує: «Почуття — не сором. Співчуття — не слабкість. Душа — це суть».
І коли одна сльоза говорить більше, ніж тисяча доказів, у цьому вся його сила.
