Хто з керівників УРСР найбільше сприяв русифікації республіки?

Хто з керівників УРСР найбільшою мірою сприяв процесу русифікації республіки

Історія УРСР визначалась не лише економічними та соціальними факторми, але й культурними та мовними процесами, які суттєво впливали на національну ідентичність. Хто з керівників УРСР найбільшою мірою сприяв процесу русифікації республіки – питання складне і багатогранне, що вимагає аналізу декількох десятиліть розвитку радянської України.

Фон культурної політики в УРСР

Протягом усієї історії існування УРСР, культурна політика була важливою частиною загальної стратегії Союзу Радянських Соціалістичних Республік щодо інтеграції національних республік у єдине радянське культурне поле. Це мало свої прояви у формі підтримки певних культурних проектів, стимулювання розвитків одних видів мистецтв і пригнічування інших.

Політика русифікації та її передумови

Русифікація стала важливим інструментом радянської влади для утримання контролю над національними меншинами, де основний акцент робився на поступовому переході до російської мови у сфері освіти, науки, культури та ЗМІ.

Головні етапи русифікації в УРСР

• 1920-1930-ті роки – перша хвиля русифікації, з ухилом на ідею “пролетарського інтернаціоналізму”.
• 1950-1960-ті роки – посилення політики русифікації, що супроводжує процеси індустріалізації та урбанізації.
• 1970-ті – 1980-ті роки – нове посилення русифікаційних заходів при зростаючій критиці з боку української інтелігенції.

Леонід Брежнєв: політика “злиття націй”

Леонід Ілліч Брежнєв, хоч і не прямо керував УРСР, але як генеральний секретар КПРС суттєво впливав на загальну політику в Україні. Під його керівництвом набуло активної фази політика “злиття націй”, що передбачала поступове злиття радянських народів в єдину “радянську націю” з російською мовою як основною.

Політика Брежнєва

• Акцент на російську як “мову міжнаціонального спілкування”.
• Збільшення російськомовного контенту в ЗМІ та освітніх програмах.
• Зменшення повноважень місцевих органів у прийнятті культурних рішень.

Володимир Щербицький: ключова фігура русифікації в УРСР

Проте, аналізуючи питання, хто з керівників УРСР найбільшою мірою сприяв процесу русифікації республіки, не можна оминути постать Володимира Васильовича Щербицького. Він обіймав посаду першого секретаря ЦК КП України з 1972 по 1989 рік, період, який, беззаперечно, став часом активізації русифікаційних процесів.

Свідомі дії Щербицького

1. Посилення ідеологічного контролю над освітою з ухилом на русифікацію шкільних програм.
2. Підтримка колективних заходів та культурних ініціатив, що пропагандують ідею “великої дружби народів”.
3. Кадрова політика, спрямована на призначення етнічних росіян на керівні посади в українських установах.

Наслідки його політики

Політика, яку проводив Володимир Щербицький, мала значні наслідки для культурно-мовної ситуації в Україні. Після його правління кількість україномовних шкіл та навчальних закладів суттєво зменшилась, а російська мова затвердилася як домінуюча у великих містах України.

Зниження культурного плюралізму

Як результат політики русифікації, за часів Щербицького та його спадкоємців, зросла асиміляція населення та зменшилась культурна багатоваріантність. Масово поширювались російськомовні газети, журнали, література і телебачення, що суттєво впливало на суспільну думку та мовну ситуацію в Україні.

Таблиця: Порівняння використання української та російської мов

Висновки

Відповідь на питання, хто з керівників УРСР найбільшою мірою сприяв процесу русифікації республіки, потребує визнання вагомого впливу Володимира Щербицького. Його дії, поєднані із загальносоюзною стратегією Брежнєва, багато в чому визначили культурний ландшафт України на довгі роки, заклавши основу для подальших змін у культурній політиці, які ми спостерігаємо сьогодні.

Таким чином, керівництво УРСР у особі Володимира Щербицького відіграло вирішальну роль у процесі русифікації республіки, впливаючи на подальше культурно-мовне самовизначення українського народу.