Які зміни відбулися в українському театрі на межі століть
Великі та малі драми завжди стаються там, де є люди і сцена. Іноді в капелюсі чарівника з’являється голуб, а інколи — тільки пил. Переходити з одного століття до іншого завжди цікаво, особливо якщо середина цих змін припадає на театр. Які ж зміни відбулися в українському театрі на межі століть? Це питання може здаватися неймовірно обширним, але ми спробуємо пройшлись ним так, як археолог обережно досліджує стародавні руїни.
Економічні трансформації
Спочатку коротко про гроші. Без них театру ні туди, ні сюди… По-суті, за часів, коли виходять на сцену нові актори, часто починається фінансовий кайф-капець. Вільний ринок змусив театри шукати нові джерела фінансування: спонсори, меценати, комерційні покази. В’язкі аванси, потоки грошей, які текли рікою, перетворились на струмочки. За це всі дякують дев’яностим. Театри змушені були крутитися і шукати фінансові острівці, де можна було перевести дух.
Культурне відродження та національна ідентичність
На межі століть питання національної ідентичності стояло особливо гостро. Театр тут став, можна сказати, майданчиком для розіграшу цих терезів. Одні скажуть, що це був спосіб самоствердження, інші — що пошуки вигідної ніші в хаосі, що з’явився після розвалу СРСР. Національна тематика, заповнювання сцен автентичними драмами — оце ваші новi тренди.
Приховані зміни, які торкнулися сцени
Якщо подивитися глибше, на сцені зачаюються інші зміни. Не так видно, не так очевидно, але їх важко не помітити… як раніше вигадані істоти почали вилазити на поверхню. Ті самі технології стали невід’ємними настоячими чуттєвими включеннями—світло, звук, відео.
| Тенденція | Зміни |
|---|---|
| Технічні нововведення | Сучасні звукові та світлові рішення ввелювали сцену в інший простір, додали об’єму. |
| Постановки | Режисерам стали доступні нові інструменти для створення більш складних вистав. |
Розширення жанрових меж
Усім відомо, що занадто серйозні речі швидко набридають. Хтось сказав поглиблення в сюжетах? Та ні, це значно ширше. Незвичайний жанровий мікс виявив себе справжньою казкою для глядача.
- Поєднання класики і сучасності
- Інтерпретації класичних текстів у новому контексті
- Болісно, але природньо виходить абсурд
Планка вимог до акторів
Ох, якщо думаєте, що для актора це був саботаж, то ви не знаєте нашого актора. Вимоги до акторської гри змінилися. Вони стали Різноманітнішими? Треба і співати, і танцювати, імпровізувати. Гнучкість у грі так само немає нова, але зараз це стало більше як маст хев…
- Гра з мімікою, як додатковий рівень комунікації
- Вміння працювати у складі ансамблю, командний дух
- Імпровізаційність — без цього нікуди
Знову національна самосвідомість
Це завжди було темою для обговорення. Це і є темою для обговорення… Спроба осмислити своє минуле через сцену, це завжди сильний удар по самосвідомості нації. Пошуки національної ідентичності через театр — це тільки лиш початок. Особливо, якщо у цей процес залучено так багато емоцій.
Зміни у залі і поза його спинами
Так, і тепер про тих, заради кого вся ця метушня. Публіка. Глядачі. Вони як найкращий індикатор змін, що відбуваються у театрі. Розподіл ваги перекинувся з правдивих вистав на потужні видовища, емоційні переживання, і відверті експерименти.
І ось, повертаючись до питання: які зміни відбулися в українському театрі на межі століть? Пройшло вже трохи часу, але здається, що ми саме там у періоді трансітею.— у проміжку, що ще формується навколо нас. І хто знає куди нас виведе цей коридор змін.
